Комментарии на сайте

Андрей Ли комментирует → проект НАРОДНА ЇЖА та НАРОДНІ РЕЦЕПТИ 28 ноября 2014 в 13:15

добро, завтра ще пару рецептів дам))))

Андрей Ли комментирует → проект НАРОДНА ЇЖА та НАРОДНІ РЕЦЕПТИ 28 ноября 2014 в 12:59

Бараболя жарена в воливі з часником: -бараболя -півторашка воливи -головка часника -сіль -кіплячона вода Беремо зо два кіло бараболь, чистимо, ріжимо на штири куски (можна меншими), в чугунец наливаємо воливи і ставимо шоб зашкварчала.Закидаємо туда бараболю, но осторожно, шоб не ошпаритись, періодично помішуємо. Поки жариться, робимо заправку: чистимо і давимо часник, добавляємо солі і заливаємо приблизно 200 грамм гарячої кіплячоної води. Кои бараболя стане золотистого відтінку, викидаємо в миску з заправко. і накриваємо кришкою, шоб розпарилось. СМАЧНОГО! (Хмельницька обл., Городоцький р-н, с Чорниводи) =)

Дейко Бугай комментирует → проект НАРОДНА ЇЖА та НАРОДНІ РЕЦЕПТИ 28 ноября 2014 в 12:55

Андрей, шось тут пусто ще, зарано про маси говорити ))) ідея хороша, залік! але ж треба шось вам і самому написати ;)

Андрей Ли комментирует → проект НАРОДНА ЇЖА та НАРОДНІ РЕЦЕПТИ 28 ноября 2014 в 12:55

пішла ідея в маси)

Олександр Сисоєв комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 23:52

Ирина Первушина: моя бабуся розповідала що реально забирали все.. і з пєцу теж все забирали, не дивлячись на те що діти в сімї були. За те в колхозі зерном і горохом свиней кормили. То через те що чи дід моєї бабусі чи хто - там працював - то пів села їло "свинячу" їжу. І ще з камишу хлібці робили. Рибу ( якщо хтось ловив) то забирали зразу.. А з бараболі шкірки не їли, а тримали щоб весною було чим садити город.. і садили... але якщо село гуртом добре жило і дружне було - то в тому селі ніхто непомер.. один одному допомагали... А якщо ні - то і людей їли. в сусідні села люди просто боялися під час голоду йти, щоб не зїли

Евеліна Садовенко комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 23:38

Ігор, то не зовсім закрутки були, їхпросто бабуся так називає. То були в діжках квашені огірки, томати, яблука.

Гор Агамалян комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 23:16

Евеліна, в Кіровограді там де зараз міський критий ринок-тоді був цвинтар братські могили померлих від голоду

Гор Агамалян комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 22:58

Евеліна, ого,у вас вже тоді закрутки були?в нас стали тіки у кінці 60-х консервірувать

Евеліна Садовенко комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 22:07

В селі ще в 1932 році у всіх "конфіскували" продукти харчубання, насіння, борошно, закрутки. В першу чергу люди їли котів, собак, мишей. В сусідньому селі були випадки каннібалізму. Навесні деяким дітям давали макух, який залишився, а поті по трішки хліба(але це мало кому). Померло дуже багато людей:їх просто скидали на вози, а потім по 5-10 чоловік закопували в одній могилі без музики, обіду, хотьби і навіть без табличок. Люди і досі тиняються кладовищем у пошуках могил близьких...

Евеліна Садовенко комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 21:15

Прабабуся Ксенія Степанівна 1928 р. народження(с. Шевченково Вінницької обл.) розповідала, що їли листя, його сушили і робили "млинці". Також їли старі буряки та картоплю( у кого були, а ні-то міняли на полотно та інші речі). Була корова, то трохи легше було, бо молоко давала. Різні фрукти їли, траву. А коли зима настала та нічого не залишилось, то черв'яків з перегною діставали, мили та їли. Коли перший урожай вродив, то його охороняли сильно. Але дехто вночі крав: то там 10 колосків, то там. Але лише при самій землі зрізали, щоб не видно було. Потім ВНОЧІ його в хаті молотили об стільця та варили "бовтанку". Їздили на заробітки "в Западну" (на Західну Україну). Там або заробляли зерно та картоплю, або купували. Вже осінню 1933 на гороодах вродило трохи буряків, картоплі (з паростів вирощували), цибулі, то легше стало. Під час голоду у неї померло 3 старших брати та батько.

Олександр Сисоєв комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 20:04

Куций, вот на рахунок слів, якраз ні, не пам"ятаю точно як це звучало, але факт в тому, що теж сказали одне, почули друге і повтікали з переляку.

Куций Куценко комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 18:36

Олександра, справа в тому, що у цьому селі до сих пір побутує скорочена діалектична форма - біжА, сидЯ, стоЯ, лежА, болЯ, їдЯ http://uk.wikipedia.org/wiki/Степовий_говір (виваються в основному старими людьми), паралельно із звичними - біжать, сидять, стоять, лежать, болять, їдять. А в вашому регіоні теж така форма зустрічається?

Олександр Сисоєв комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 16:57

Куций, угу, самій дивно)

Олександр Сисоєв комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 11:43

Куций, тож да)

Куций Куценко комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 09:44

Олександра, І теж саме про роки Голодомору?

Олександр Сисоєв комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 08:55

Куций, я цю історію чула в Хмельницькій обл., Шепетівському р-ні. далеченько))

Куций Куценко комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 05:50

Олександра, А від кого, цікаво? Моя пробабуся - Нагорна (Черник) Лукія Іванівна, жили в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Олександр Сисоєв комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 04:50

Куций, хм, я теж цю історію знаю...

Куций Куценко комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 02:49

Прабабуся (1915-2001) розказували про такий случай у голодовку: Пішли вони і ще скількись людей ноччю на поле назбирать колосків, шо там остались після жнив, а тоді й це запрещалось. Перший хто йшов, дойшов до межі і каже, тім, шо ззаді його: "Міжа", а їм почулось: "біжа", значить за їми біжать, і вони втікли, первий тоже втік, а на другий день пита у їх, чуго ви потікали, а вони кажуть, шо ти ж сам сказав, шо за нами біжа, А він каже, та ні, то я казав: "міжа".

Сергій Іваничук комментирует → ГОЛОДОМОР 1932-1933 29 ноября 2014 в 02:41

У прабусі було 5 дітей, троє з них загинули, а сама вона пішла шукати їсти для тих, що ще жили, пішла і не повернулася...... прадід потім переїхав з двома дітьми з до іншого району, де голод відчувався менше (з Черняхівського до Овруцького)